Інформація про психологічну службу

Мета психологічної служби:

створити сприятливі психологічні умови для розвитку та саморозвитку особистості школярів та педагогів, а також сприяння організації оптимального освітнього процесу

Завдання психологічної служби:

1. Діагностика учнівського та педагогічного колективу;

2. Виявлення проблемних зон серед учасників навчального процесу та психолого-консультативна робота з ними;

3. Профілактична робота задля попередження неконструктивних конфліктів в учнівських та педагогічних колективах;

4. Здійснення заходів на зниження рівня тривожності та підвищення стресостійкості;

5. Забезпечення психологічного обстеження готовності до шкільного навчання дітей 1-го та 5-го класів;

6. Провести профорієнтаційну та профконсультаційну роботу серед випускників загальної школи І-ІІ ст.;

7. Здійснення заходів з профілактики узагальнення у формуванні цінностей здорового способу життя з метою збереження та зміцнення морольного і фізичного здоров'я учнів;

8. Психологічне забезпечення навчання і виховання дітей з особливими потребами, діагностики та відповідної корекційно-розвивальної роботи;

9. Психологічне забезпечення навчання і виховання здібних та обдарованих дітей, діагностики та відповідної розвивальної роботи.

Інформаційний куточок для батьків

Поради для батьків:

1.     Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

 • Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

 • Не ставте забагато запитань.

 • Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

 • Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

 • Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

 • Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

 • Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

2.     Десять заповідей для батьків:

 • Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

 • Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

 • Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

 • Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

 • Не принижуй!

 • Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

 • Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

 • Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

 • Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

 • Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.

 Пам'ятайте:

 • Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.

 • Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

 • Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.

 • Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.

 • Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

 • Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

 • Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

 • Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

 • Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

 • Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. І, навіть, тоді, коли ми не помічаємо, наші діти спостерігають за нами і вчаться бути такими, як ми.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь...

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуеш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув себе коханим.

 Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує мое життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюся

В умовах карантину й самоізоляції ми переживаємо дуже величезний спектр емоцій.
Важливо визнавати усі ці різні відчуття в собі і висловлювати їх прямо, в безпечний спосіб.
Не прискіпуючись до побутових дрібниць, а розуміючи справжню причину переживань.
Щоб емоції не накопичувались і не вибухали, а минали собі, знаходячи адекватний вихід назовні. Усім сил та здорового гніву.

Діти. Сім'я

Карантин: 5 порад для батьків.

Чим зайняти дитину під час карантину, знає психолог.

Ось 5 хороших порад, чим зайняти дитину під час вимушених канікул:

• Настільні ігри. Їх треба обирати за віком. Для учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників – монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, уно, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.
• Заняття для розвитку. Розмальовки, ліплення з пластиліну, квілінг, витинанки… Можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї.
• Хатні справи. Помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом!
• Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни й руками показувати фігури тварин.
• Ведення щоденника. Купіть гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Запропонуйте дитині записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися

Навчання вдома: практичні поради для батьків.

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено?

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ЧОМУ З ДІТЬМИ ПОТРІБНО ГОВОРИТИ НА СКЛАДНІ ТЕМИ, ЗОКРЕМА ПРО КОРОНАВІРУС І КАРАНТИН, І НЕ ІГНОРУВАТИ ЦІКАВІСТЬ ДИТИНИ.

Про що варто сказати дитині:

1. «Боятися – це НОРМАЛЬНО. Страх – це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей».

2. «Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли ним ділишся».

3. «Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров‘я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску та обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей». Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають.

4. «Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».

Рекомендації для батьків:

Обмежте перегляд новин вдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці.

Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити, а переживати будуть не менше.

Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії – заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися. Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецію, ПОГРАЙТЕСЯ з нею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси.

Якщо дитина хвилюється за здоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить з ними по скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе.

Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.