З турботою про власне здоров’я!
Війна в країні - це великий виклик для нас усіх, час випробувань і єднання. А події воєнного стану стали психотравмуючим фактором для багатьох українців.
Одним із першочергових завдань сьогодні для кожного із нас – це зберегти своє життя і здоров’я, а потім - допомогти іншим впоратись із труднощами, бо лише стабільний дорослий може бути корисним і дієвим. Крім того, слід пам’ятати закономірність: чим швидше ми упораємося зі стресами війни, то краще ми почуватимемося і зменшиться ризик виникнення проблем у майбутньому.
Оскільки сьогодні, нажаль, ми ще не можемо забезпечити собі стовідсоткове відчуття безпеки, ми маємо, принаймні, підтримувати свій внутрішній баланс і поповнювати ресурси організму. Для цього необхідним є:
- Достатній сон та режим дня.
- Відпочинок і прогулянки на свіжому повітрі.
- Позитивне мислення.
- Задоволення від спілкування з іншими людьми.
- Підтримка один одного.
- Дозована і достовірна інформація про новини війни.
- Фізичні навантаження / виконання щоденних рутинних справ.
- Справи у задоволення / хобі.
Якщо ви часто стресуєте і вам важко впоратись з нервовою напругою та приборкати вир емоцій і почуттів, не соромтесь звернутись за допомогою до спеціалістів. Пам’ятайте: проблему краще попередити, аніж її вирішувати.
До вашої уваги за посиланням (https://youtu.be/FB55ilMyagM ) коротке відео «Дерево сили», яке може стати у нагоді коли потрібно заспокоїтись (стабілізуватись), поповнити власні ресурси або ж отримати чи надати підтримку.
Небезпечні ігри для дітей в інтернеті
«КЕРІВНИКИ НЕБЕЗПЕЧНИХ ГРУП В ІНТЕРНЕТІ ГРАЮТЬ НА БАЖАННІ ДІТЕЙ БУТИ ОСОБЛИВИМИ, ЗРОБИТИ ЩОСЬ НЕЗВИЧАЙНЕ І АЗАРТНЕ. ЦЕЙ АЗАРТ МОЖЕ ЗАКІНЧИТИСЯ НЕВИННО, А МОЖЕ МАТИ НЕЗВОРОТНІ НАСЛІДКИ.А ДЕЯКІ ПІДЛІТКИ ЦЬОГО РЕАЛЬНО НЕ РОЗУМІЮТЬ…»
П.ДМИТРІЄВСЬКИЙ, ПСИХОЛОГ
Які діти в групі ризику?
У групі ризику - діти, яких не навчили або не створили достатньо умов для самореалізації, творчості, пустощів. У деяких підлітків вирує особливо багато збудження і азарту. Їх потрібно знайомити з «екстремальними», але безпечними видами дозвілля: скеледр, картинг, пейнтбол, секція боротьби.
До суїцидальних думок більшою мірою схильні діти, у яких не розвинений навик звернення за допомогою.
Як батькам помітити, що дитина знаходиться у ризикованій групі соцмережі?
- Безпричинна зміна поведінки: від спокою до нервування. Чи був агресивним, задерикуватим, а став підкреслено ввічливим.
- Порушення сну: сонливість або, навпаки, безсоння.
- Зневажливе ставлення до своєї зовнішності: перестає вмиватися, чистити зуби, неохайно одягається.
- Надто багато часу проводить у “Мережі”: можливо, раптово почала буквально в ньому жити. Публікація на своїй сторінці похмурих образів або цитат, пов'язаних зі смертю. Приєдналася до спільнот: “Кити пливуть вгору”, “Розбуди мене о 4:20”, f57, f58, “Тихий будинок”, “Ріна”, “Няпока”, “Море китів”, “50 днів до мого …” Захоплено і повсюдно малює метеликів, китів, єдинорогів або на тілі з’явилися порізи, видряпані лезом на шкірі цифри, кити.
- Дитина раптом стала незвично замкнутою.
- Відмічається сповільненість темпу мови, монотонність.
- Дії, які можна трактувати як прощання: незвичні розмови про любов до батьків, роздаровування улюблених речей друзям.
Що робити батькам?
Перевірити себе, чи давно ви з дитиною перебували у невимушеному спілкуванні. Якщо давно - запланувати щось спільне бешкетне, приємне. Нехай цей галас стане приводом поговорити по душах і зізнатися в тому, яке важливе місце син або дочка займають у вашому серці.
Поставте дитині нейтральне питання: мовляв, чув/ла, що зараз є така гра «Синій кит» і послухайте, що вона вам розповість. Якщо в оповіданні повно деталей, про які не пишуть в мережі, є ризик, що вона уже в грі. Також має насторожити, якщо вона веде розмову про подружку, яка бере участь в грі: цілком імовірно, що вона каже неправду і грає сама.
Якщо ви запідозрили, що дочка або син таки в небезпечному співтоваристві, психолог не радить забирати телефон, відключати інтернет: підліток, якщо захоче, завжди знайде гаджет і доступ в мережу. “Чим більше обмежувати – тим більше способів обійти заборони знайдеться, – пояснює експерт. – Краще переглядайте телефони і сторінки в соціальних мережах, але так, щоб дитина не дізналась про це. Такі ігри – той випадок, коли вторгнення в приватне життя виправдано”.
Не нагнітати, а поговорити з дитиною, тому що є абсолютна різниця, коли дитина бачить інформацію в інтернеті чи по телевізору, або чує її від батьків. Попереджати дитину про те, що вона може побачити такі групи і навіть зайти на них, але це небезпечно. Обговорити (а не забороняти) те, що у дитини не повинно бути в друзях людей, яких вона не знає в реальному житті.
Крім того, необхідно створити всі умови для того, щоб дитина змогла відкритися, бо їй потрібні мама і тато, їх любов і увага. І при цьому важливо пам’ятати - у підлітка багато тривог і напруги. Відразу говорити про них вона не стане. Має пройти час, щоб вона виявилася готовою до такої розмови. Почніть з простого: “Давай разом відпочинемо”, “Як же ми давно не були в кіно” і т.д.
БУЛІНГ ТА КІБЕРБУЛІНГ
- Поняття булінгу (цькування)
Згідно з статтею 1734 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»
БУЛІНГ – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Але, слід пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Розуміти те, що цькування – це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися.
- Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;
- крім того, ключовою ознакою саме булінгу є бажання завдати шкоди, принизити жертву.
Мотивацією до булінгу дуже часто стають заздрість, жага помсти, боротьба за лідерство в колективі, потреба нейтралізації суперника, зіткнення різних цінностей, поглядів на життя, субкультур, агресивність, наявність психічних і фізичних вад у жертви, бажання принизити, самоствердитися. Дуже часто булерами стають діти, які потерпають від жорстокого поводження з ними в родині, з боку дорослих.
Інтернет-технології стали невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. Проте, популярність інтернет-ресурсів крім позитивних моментів швидкого доступу до необхідної інформації, призвела до зростання кількості порушень прав та поширення недостовірної й конфіденційної інформації. На жаль, більшість дітей не мають сформованої онлайн-культури. Тому часто вони не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу.
Так, жартівний обмін школярів фотографіями через телефон, або навпаки суперечки у групах у вайбері часто переростають у справжнє цькування, шантаж, агресію. Часто діти фотографують один одного у незручний момент, виставляючи фото у соціальні мережі з образливими підписами “по приколу”. Але насправді – це злочин, який має назву «кібербулінг». Одні пройдуть все і стануть сильнішими, а інших це може зламати.
КІБЕРБУЛІНГ – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.
КІБЕРБУЛІНГ може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.
- Різновиди кібербулінгу:
– використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;
– анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;
– кіберпереслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;
– тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;
– хепі-слепінг («радісне побиття») – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет без згоди жертви;
– сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;
– відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.
КІБЕРБУЛІНГ МАЄ ДЕКІЛЬКА ПРОЯВІВ (ОЗНАК),
ЖОДЕН З ЯКИХ НЕ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ:
– відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
– троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
– демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
– створення груп ненависті до конкретної дитини;
– пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
– провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);
– надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям).
Рекомендації батькам щодо виявлення випадків цькування та захисту дитини від кібербулінгу.
- Як почати говорити з дитиною про булінг.
Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.
Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія.
Список фільмів на тему: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).
Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками.
- Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:
– здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);
– застерігати від передачі інформації у мережі. Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;
– навчити молодь критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;
– розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.
ПАМ’ЯТАЙТЕ, саме в родині закладаються основи поведінки дитини в світі, й віртуальний простір не має бути винятком. Ваша дитина – це зона вашої відповідальності. Батькам варто приділяти серйозну увагу онлайн-вихованню дітей й підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища.
Ви можете разом з дітьми переглянути освітній міні-серіал «Про кібербулінг для підлітків» за даним посиланням:
https://osvita.diia.gov.ua/courses/cyberbullying
ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, адже, бути уважними, розуміючими, турботливими, ніжними, люблячими – так просто. Любіть своїх дітей.